четверг, 14 августа 2014 г.

Жизнь после свадьбы. Пара№3. Юлия и Андрей

Я часто вспоминаю именно эту свадьбу. Да и не только я. Даже сотрудники ресторана "Бабушкин сад",в  котором всё проходило, хотя у  них каждую неделю играется с десяток свадеб. Эта свадьба, действительно, была особенной! Это не означает, что в своей работе я отношусь к кому-то из заказчиков более или менее ответственно. Просто в   случае именно с  этой парой к профессиональному подходу в организации и проведении свадьбы добавилось некое абсолютное человеческое понимание. Потрясающая история любви, достойная сюжета кинофильма (в общем-то так оно и  получилось, потому что в  качестве сюжетной канвы винтажной свадьбы были использованы мотивы фильма "Дневник памяти"). К тому же, сами ребята - очень креативные. Андрей увлекается фотографией, Юля - декором.  И я знаю, что сейчас их увлечения переросли из хобби в семейный бизнес.
Лично для меня на этой свадьбе самыми яркими были 2 момента. Первый - когда в  финале церемонии, которую я же и вела, я не смогла сдержать слёз. Потому что их не сдерживали ни жених, ни невеста. И гости после этого ещё громче аплодировали. Церемония была неимоверно красивая и искренняя. А второй момент - когда в разгар дискотеки один из операторов, услышав песню "Файне місто Тернопіль" положил камеру - и пошёл танцевать. Он просто не смог устоять на месте - настолько было весело! А вообще, на этой свадьбе много чего было хорошего и особенного. Теперьь длагаю узнать. как сложиластжизнь после свадьбы для такой особенной пары.
Знакомьтесь - Юля и Андрей, жизнь после свадьбы - около 2 лет.

Сообщаю. что проект "Жизнь после свадьбы" реализовали:
Идея - Юлия Гаврилова http://gavrilova.com.ua/
Фотограф - Игорь Земан http://www.seemannigor.com/
Визаж - Юлия Войтехова http://julia-vizaj.com/
1.     
  Як давно ви були знайомі на момент весілля?
9 років. Спочатку ми навчались в одному університеті, і на останньому році навчання жили в сусідніх кімнатах гуртожитку. Тобто 9 років не пройшли пліч о пліч J Ми зустрічались трошки більше двох з половиною років півроку в студентські часи, поки не роз’їхались по закордонам. Далі була тривала перерва у стосунках.  І  потім ми знову знайшли одне одного і ще два роки зустрічалися до весілля.
2.       Як довго готувалися до весілля? Хто з вас двох більше займався підготовкою?
ЮЛЯ До весілля ми готувались півроку. Андрій зробив мені пропозицію в березні, а в вересні ми вже одружились. Готуватись розпочали майже відразу. Більша частина підготовки лягла на мої плечі J, але Андрій допомагав у всьому.
            В якому форматі провели медовий місяць? Можете щось підказати майбутнім молодятам?
Так як підготовку і витрати на весілля ми з Андрієм вирішили взяли лише на себе, то ми мали 2 варіанти: маленька вечірка та медовий місяць в Бразилії  або лише казкове весілля J Ми вибрали другий варіант, і всі свої фінанси та відпустку витратили на підготовку та святкування. Тому медового місяця у нас не було. Ми про це жодного разу не пошкодували, так як у нас було ідеальне весілля, саме таке, яким ми хотіли його бачити. А от привід відвідати Бразилію у нас ще знайдеться J
Але майбутнім молодятам ми б таки порадили не пропускати свого медового місяця, якщо є така можливість!


4.       Що ви можете порадити майбутнім молодятам? Про що обов'язково слід подбати у процесі підготовки, а чого категорично не можна робити?
Якщо Ви хочете організувати справжнє свято, то почніть підготовку завчасно, або ж зверніться за допомогою до спеціалістів, які Вам в цьому допоможуть. Організація весілля – це дуже клопітка праця, яка вимагає багато часу. Реально оцінюйте свої можливості! Ми з Андрієм все робили самостійно,  і тому ми працювати над весіллям в шаленому темпі. Багато речей не можливо зробити завчасно, тому в останній тиждень перед весіллям Юлі  доводилось щодня просинатись о шостій та лягати далеко за північ. ЮЛЯ За 2 дні до весілля в мене закінчились сили, і організм вирішив взяти тайм-аут і впасти в ліжко з температурою 38,6. Щоб протриматись на власному весіллі на ногах, мені довелось в ніч перед весіллям пролежати під крапельницею…
Тому найважливіша наша порада – відпочиньте перед весіллям! Це Ваш день, який буває раз в житті. І ним потрібно насолодитись по-справжньому!
 Незважаючи на Юлін фізичний стан та температуру, наше весілля стало найкращим днем нашого життя: найяскравішим, найемоційнішим та найрадіснішим. Але думаємо, що без такої кількості ліків в крові, могло б бути ще краще

Ще одна важлива порада: не економте на весільному ведучому, бо саме він задасть
атмосферу Вашого свята, та на фотографі/ відео операторі. Весільний день промине дуже швидко, а з Вами залишаться тільки спогади. Але вони спливатимуть набагато яскравіше у вашій голові, якщо Ви переглядатимете чудові фотографії та відео. І лише таким чином Ви зможете поділитись своїми спогадами з тими, кому не довелось відсвяткувати цей день з Вами, наприклад з Вашими дітками J
І головна порада – категорично заборонено перейматись в день весілля по дрібницях та сваритись з Вашою половинкою! Як би ідеально Ви все не спланували, завжди трапиться щось непередбачуване. Але це ніяким чином не повинно вплинути на Ваш настрій! Це Ваш день, єдиний і неповторний. Насолоджуйтесь ним, Вашим коханням і компанією Ваших найрідніших!
 Пам'ятаєте ви той момент, коли ви відчули "ось воно, відбулося!"? Що ви теперь не просто наречені, а   чоловік і дружина?
Юля: Ні, такого після-весільного ефекту я і досі не відчула. Наші відносини не змінились. І це мене безмежно радує J Всі подруги запитували: "Як змінилось життя після весілля?" Але справа в тому, що воно ніяк не змінилось. Коли ми закохались один в одного, Андрій був в Америці. І після його повернення ми з першого дня почали жити разом і будувати нашу сім’ю. Тому одруження ніяких змін не принесло. Ну, хіба що на моєму пальці стало одним камінцем більше J
Андрій: З першого дня, як ми почали жити разом, по поверненню в Україну.

        Чи відбулися після весілля якісь зміни в характері кожного з вас? 
ЮЛЯ Особливих змін ні за Андрієм, ні за собою я не помітила. У нас ще немає діток (ми поки розводимо тільки котів J), тому стиль нашого життя і наше ставлення до нього ніяк не змінились.
АНДРІЙ Думаю, ми поступово змінюємось, так як кожна людина весь час перебуває в процесі трансформації. Але це відбувається непомітно.
         Що взагалі змінилося у вашому житті після весілля?
Після нашого весілля до нас почали звертатись
 Букет для лавандового весілля, створений Юлею,
фото - Андрія
знайомі знайомих за допомогою в організації різних заходів (вони бачили наші весільні фотографії та чули відгуки). Юлі завжди це подобалось, тому вона з радістю за це взялась. але не вистачало певних знать, тож закінчила курси флористики та організувала власну агенцію Joli Decor http://joli-decor.com.ua/. Так, як Андрій фотограф, то у нас вийшов гарний тандем: я декорую заходи, а він їх фотографує
http://www.andriiprots.com/
P.s. Ми завели третього кота J
8.       Не секрет, що конфліктні ситуації можуть виникнути в будь-якої пари. Як вам вдається їх вирішувати?
Взагалі ми з Андрієм неконфліктні особистості. Хоч Юля й запальна, але швидко відхідлива, плюс ми обидва дуже терплячі. Тому будь-яка сварка у нас закінчується через 10 хвилин після свого початку. У нас не буває таких ситуацій, щоб ми ображались один на одного чи не розмовляли днями.
Один дуже розумний психоаналітик сказав, що кохання – це те, наскільки ми здатні витерпіти іншу людину. Все інше – це закоханість, потяг, симпатія… Тому порада від нас: терпіння та взаєморозуміння! А також розмовляйте один з одним про все, що Вас хвилює. Не надійтесь, що людина напроти Вас навчиться читати Ваші думки. А ще навчіться не тільки слухати, а й чути! Без цих навичків - ніяк.


9.       Чи часто доводиться чимось поступатися другій половині? 
ЮЛЯ Йти на поступки не завжди просто, але потрібно. Іноді у подружжя можуть бути різні погляди на одні й ті самі речі, і тому колись комусь доводиться йти на поступки, щоб догодити іншому. Найкращий варіант в таких випадках – знайти компроміс, який би хоча б частково влаштував обидві сторони. Постійно жертвуючи своїми інтересами можна з часом втратити себе самого. А не варто забувати, що саме такого/таку Вас колись покохали.
АНДРІЙ Дуже тонка штука, ці компроміси. Вміння іти на поступки, з однієї сторони, та вміти настояти на своєму, з іншої, на мою думку, є однією з основних складових сімейного благополуччя.  Як на мене, з цим у нас повний порядок.
1     Чи згодні ви з тим твердженням, що перший рік спільного життя - один з найскладніших?

В основному це так і є, тому що в перший рік сумісного життя (не обов’язково після шлюбу) люди пізнають один одного в побуті, вчаться впускати іншу людину на власну територію, перебудовуючи її на спільну, притираються один до одного, а це непросто J 
Хоча у нашому випадку такого не було, тому що ми дуже схожі: виросли на одних фільмах, слухаємо однакову музику, читаємо одні книжки. У нас спільні захоплення і друзі, а тепер ще й сім’я. У нас ніколи не виникало проблем з тим, хто готує вечерю. Хто перший прийшов додому, той і готує. Хто не готує – миє посуд. Наші відносини з самого початку були побудовані по принципу рівноправ’я і нам обом так комфортно.
1     Коли ви познайомилися з батьками вашої другої половинки? Чи можете поділитися якимись тонкощами у  побудові стосунків із новими родичами? 
ЮЛЯ Так, до весілля ми були близько знайомі з сім’ями один одного. Більше того,моя мама бачила в Андрієві ідеального зятя ще задовго до того, як я змогла навіть подумати про те, що ми колись будемо разом J
Що б я порадила: по-перше, будьте самі собою. Ігри в ідеального зятя/ ідеальну невістку ніколи не приносять бажаного результату. Якщо Вас щиро кохає Ваша половинка, то полюблять і його батьки. Або хоча б перетерплять J Батьки завжди бажають щастя своїм дітям, і якщо Ви робите їхню дитину щасливою, більшого щастя уявити тяжко.
По-друге: поважайте батьків свого партнера! Якими б різними у Вас не були погляди на життя і цінності, не поважаючи батьків своєї коханою людини, Ви завжди робитимете їй боляче. І дайте їй зрозуміти, що ніякі незгоди і непорозуміння з батьками не вплинуть на Ваше кохання та відносини.
По-третє: ніколи не живіть разом з батьками! Якби тяжко не було, знайдіть можливість жити окремо. Ви будуєте нову сім’ю, з новими законами і правилами, їх ніколи не вдасться впровадити на території іншої сім’ї. Ваша нова «маленька незалежність» повинна стояти на власних ногах. В іншому випадку – Вам зарано будувати сім’ю.
АНДРІЙ З самого початку в нас налагодився зв’
язок. Я, звичайно, хвилювався при зустрычах, але, як вже сказала Юля, варто бути собою і все встає на свої місця. Порада від мене: правильно розставляйте пріоритети в стосунках, тобто не нехтуйте інтересами дружини/чоловіка аби вгодити батькам чи навпаки.
1     Ваші найближчі сімейні плани?
Машину ми вже придбали, будуємо під Києвом будинок, три коти мурличуть щоночі у нас під боком J
А якщо більш серйозно, то з кінця минулого року стало дуже тяжко щось планувати, бо життя в нашій країні набрало дуже неочікуваних обертів. І коли за вікном війна, тяжко зібратись до купки і планувати навіть завтрашній день, не те щоб післязавтрашній. Але якщо відключитись від теми №1 для всіх українців, і повернутись до особистого, то першочерговим планом у нас є розвиток власного бізнесу, щоб отримувати від нього не лише задоволення, а й стабільний дохід.  І як тільки ми з цим справимось та стане спокійно за вікном, то візьмемось за поповнення. Ми двоє дуже хочемо діток, тому, цей план теж будемо втілювати з часом в життя J
Може, у вас виникала думка повторити власне весілля? І якби була можливість повернутися  у день весілля, щоб ви хотіли змінити?
Так! І якщо все благо, то на якусь річницю ми повторимо обітниці в колі рідних та друзів.
Звичайно, час йде, весільна індустрія розвивається, і те, що 2 роки тому було цікавим, сьогодні здається банальним. 
ЮЛЯ На той день я б нічого не міняла, бо наше весілля було ідеальним. Звичайно, що були деякі нюанси: торт привезли іншого кольору, букет був зовсім не схожий на той, що я замовила, в мене уплив весь макіяж ще до церемонії…Але це такі дрібниці, які ніяк не вплинули на загальну картину. Ми були настільки щасливими, що зараз тяжко уявити, що могло б бути ще краще. Єдине, що б ми зараз змінила, це взяла більше помічників, щоб мати час на сон та не звалитись з температурою перед весіллям. Хоча навіть вона не
завадила насолодитись цим днем та літати на крилах щастя. Можливо наркотичні складові Юліних ліків навіть допомогли J
  Яку настанову можете дати тим, хто лише планує одружитися? Як то воно - жити після весілля?J
Сім’я – це найкраще та найважливіше, що може трапитись в житті людини. Тяжко уявити, що може бути краще, ніж просинатись щоранку в обіймах коханої людини та будувати з нею спільне майбутнє. Але сім’я – це також велика відповідальність, і не варто спішити, якщо Ви до цього не готові. Одружуватись заради самого факту «бути одруженим», чи тому, що вже час – це величезна помилка.

В материале использованы фото свадебного фотографа Виталия Ухова  http://lovelylace.com.ua/


вторник, 5 августа 2014 г.

Путешествие в Радомышль (В поисках Рапунцель)

На прошлой неделе я впервые работала в замке Радомышль в Житомирской области. И поскольку эта локация становится всё популярней для проведения свадеб, решила сделать подробный отчёт. Итак, если ваша мечта - свадьба в  замке, может ли Радомышль оправдать ваши надежды?

Для начала, краткая историческая справка. Замок Радомышль (или Радомысль) был построен в начале XVII века монахами Киево-Печерской Лавры. Здесь была "папірня", т.е. фабрика по производству бумаги. Тем не менее, поскольку время было неспокойное, постройка сооружалась с учётом различных непредвиденных моментов, наподобие войны, набегов , осад и  прочего. Поэтому вместо фундамента у замка - естественная гранитная скала (т.е. под него невозможно сделать подкоп), маленькие окошечки-бойницы, а самое главное - он стоит между двумя водопадами и на поверхность выходит источник с питьевой водой. Такой принцип строительства уникален, в  Европе очень мало похожих сооружений, а на территории Украины замок Радомысль - единственный. И надо сказать, что оборонялись монахи хорошо, никто так и  не смог замок захватить или разрушить. Если и случались периоды запустения, то по другим причинам.
Долгое время (после Освободительной войны под предводительством Богдана Хмельницкого и в советское время) в  замке была мельница. В конце 80-х гг. XX века место было заброшено - и только в 2007 году усилиями известного врача и  общественного деятеля Ольги Богомолец замок отреставрировали  и привели в  порядок территорию вокруг, создали Музей домашней иконы.
На стенах при входе висят фотографии, благодаря которым можно чётко ощутить контраст "было-стало". На момент нашего приезда на территории комплекса велись какие-то минимальные сроительные работы, но маленькая бетономешалка возле поста охраны особо не мешала и вида не портила.
так выглядел замок до реконструкции
Рассказываю я об истории так много, чтобы вы поняли: никакая Рапунцель в замке не сидела и  никакой романтики (по крайней мере, из известной широкой общественности) вокруг замка не витает. Для свадьбы, конечно, это минус. Но,с   другой стороны, намного печальней было бы узнать,что в местном озере утопла какая-нибудь полесская Офелия.
Замок - чистый, ухоженный. На территории: каменных мостики, статуи, по стенам вьётся дикий виноград, красивые естественные лужайки, водопады, зелень. Короче говоря, само место - изумительное! Лично мне понравилась естественность. Т.е. ландшафт не рафинированный, а именно природный. Это очень подкупает. Безусловно, для свадьбы на воздухе, проведения выездной церемонии - это отличная локация!Здесь же можно смело проводить свадебную фотосессию. Очень красиво, зелено, атмосферно. И плевать, что по дворикам сотни лет назад ходили только монахи  и мельники. Историю про Рапунцель можно додумать самим!
 






Святой Николай Чудотворец, резьба по камню, XV-XVI век
Музей домашней иконы. Это ещё один из явных плюсов этой локации. Аналогов этому музею не существует. 5000 икон  XVII-XX столетий. Среди них есть и очень старинные. Например, меня впечатлила резная каменная икона, которой уже не менее 450 лет!
Очень здорово побродить по замку, поднимаясь на колокольню - всё увешанно самыми разными иконами. Лесенки узенькие, поднимаешься - и дальше комнаты,комнаты,комнаты... Даже в лестничных проёмах висят иконы. Это, конечно, очень здорово,  не говоря уже об энергетике места! Представьте, что здесь собраны предметы, посредством которых много поколений людей свои мысли и  надежды адресовали к Богу! Естественно, это очень круто! И делать свадьбу в таком месте, как по мне, отличная мысль, независимо от религиозности и  вероисповедания. Да, к  тому же, здесь работают экскурсоводы. Т.е. при желании, пока молодые на фотосесси, гостей можно поводить по замку. Стоимость эскурсии - 50 гривен/с  человека.




 



Кстати, бродить тут можно совершенно свободно. Я как человек, который не любит экскурсии, всё облазила самостоятельно - никто не мешал. Даже нашла "тайную комнату", закрытую на засов (но без замка). Но к моему разочарованию, Рапунцель там тоже не онаружилось - всего лишь сушка белья!

Из дополнительных развлечений - можно покататься на лодке по озеру, посреди которого сидит окаменевший монах.
фото с сайта http://www.radozamok.com.ua/
Завершая тему музея, скажу, что лично мне не совсем понятно, почему из множества икон только к нескольким экземплярам есть аннотации. Ведь интересно знать, откуда эта икона, насколько старинная, в  какой технике выполнена и.т.д. Либо это сделанно специально, чтобы посетители обязательно брали экскурсовода:)

Локация Я уже говорила,что здесь очень красиво. На улице можно задействовать несколько зелёных площадок.  Церемонию, можно проводить на поляне у воды, или на мостике, на островке, там же есть несколько вариантов локаций для проведения фуршета/банкета. Хотя на улице я  бы сделала фуршетный вариант, потому как атмосфера именно такая, как в романтических американских фильмах о красивой свадьбе. Единственный нюанс: у воды много комаров, жирных и наглых, на которых не действует даже сильная жара. Кстати, о жаре, во дворе много тени от деревьев и от самого здания, поэтому жара переносится довольно легко. Но вот средством от комаров нужно запастись обязательно!



На всех полянках во дворе  есть розетки для подключения аппаратуры.  Это тоже важно и удобно.
В помещении есть Трапезная, но она не годится для праздника - низкие потолки, массивные деревянные балки. Здесь всё, как 300 лет назад (ну,я  так думаю). Есть каменная печь. Но всё это больше для обеда во время конференции либо корпоратива, нежели для свадьбы. А вот свадебные торжества, обычно, проходят в Концертном зале. Он небольшой по площади, но просторный, с  высокими потолками, правильно формы. Это,конечно, плюсы.

Фото с сайта http://www.radozamok.com.ua/
Замок построен так, что температура в  помещении естественным способом не поднимается выше +18. т.е.даже летом не будет жарко. Под церемонию можно так же использовать один из залов музея - для тех, что хочет сочетаться браком среди старинных икон. На фото - ковёр, конечно, чем-то напоминает ЗАГС, но думаю, что его можно убрать при надобности:)
Фото с сайта http://www.radozamok.com.ua/
В Концертном зале так же есть рояль и фигура монаха.  Но её на время свадьбы
лучше убрать - уж больно похожа на человека, и слабонервных слегка пугает. Рояль в зале рабочий, это тоже здорово - можно дополнить свадьбу фортепианной музыкой в  живом исполнении.
А вот в одном из залов музея из старинных клавиаккордов, видимо, вынут механизм, потому как он не звучит. Я проверяла (приношу извинения администрации за моё хулиганство).
Кстати, именно за роялем  в Концертном зале на поверхность выходит тот самый старинный источник с питьевой водой. Говорят, что иногда через него в гости в зал может зайти жаба по имени Гертруда, которая неизвестным образом умеет пробираться по гранитному фундаменту. Но её я не видела. Это к лучшему. Потому как там, где Гертруда - там должен быть Гамлет, Полоний и  прочие персонажи, а у нас позитивное мероприятие - свадьба. Поэтому обойдёмся без Шекспира!
Стоит так же добавить, что по всей территории достаточно аккуратных скамеечек и стульев (деревянных и  кованных), на которые удобно присесть и подумать о жизни. Или просто присесть. А при необходимость, обыграть их в  декоре церемонии или свадьбы. Например, дополнить зону отдыха или фото-зону.



Не забывают в  Радомышле и о ремесле. которое 400 лет назад дало жизнь этому месту. Тут возродили старинный способ изготовления  бумаги, на которой напечатаны многие церковные книги. Можно заказать услугу и лично поучаствовать в процессе. А затем (как вариант) написать чернилами свадебные клятвы любви и верности на бумаге, которая изготовлена по технологии 400-летней давности! Бумагу, кстати, можно заказатьи заранее - тогда из неё можно сделать стилизованную гостевую книгу. В общем, это шикарная "тема" - и её можно по-разному использовать!

Фото с сайта http://www.radozamok.com.ua/
Стоимость локации - проще запросить индивидуально,  у каждого помещения и  площадки своя цена. К тому же, срабатывает особенность нашего менталитета - нет какого-то чёткого прайса (об особенностях  менталитета мы ещё поговорим!). Для ориентира. В мероприятии, на котором я  работала, были задействованы: трапезная, концертный зал, все поляны и озеро - т.е, по сути, вся территория замка. Это стоило с 9.00 до 19.00 около 8000 гривен.

Еда и  персонал. А вот это - ужасно! Я бы  даже сказала - это полный капец! Если не хотите испортить себе праздник, то кейтеринг, официантов и весь персонал нужно привозить с собой. Местные тётушки очень душевны, но равнодушны к вашему событию, а дяденьки - угрюмы. Очевидно,у   народа очень маленькая зарплата, потому как выполняют они всё с явной неохотой. На этот  раз, я вела в Радомышле корпоратив, клиент заказал питание на месте. Ну, что вам сказать? Если вы хотите поглощать борщ, как в советском санатории и пить разбавленный компот - то желаю вам в этом удачи! В ином случае - только кейтеринг. При этом везти надо всё - посуду, текстиль, персонал и дальше по списку. На месте всё очень туго. Для примера, на территории тупо валялся большой зонт от солнца. Пока наш диджей не пошёл и не взял его сам и придумал, как его закрепить над аппаратурой - все говорили,что никакого навеса у них нет.

Не умолчу и о том, что во время меропрятия у нас пропали 4 фрагмента магнитного паззла, которые были важной частью квеста. Чтоб вы понимали, это кусочки магнитной бумаги размеров 10 на 15 см, висящие на дереве. Добраться до дерева можно было только на лодке. 2 милых местных паренька чистили пруд, после их прогулки паззлы пропали. Естественно, никто ничего не знает. Паззлы так и  не нашли. Всё прошло хорошо, мы, конечно, выкрутились. Но сам факт. Ответом на все вопросы от милых пареньков, любителей чистоты, были только ухмылки и слова о том, что да, висящие бумажки они видели, но куда они делись - не знают.

Это я   к тому, что на кейтеринге, поварах, координаторах, а, возможно, и охране экономить не стоит. Вдруг в следующий раз цветочки со свадебной арки кому-то приглянутся?!

В общем, как в сказке, гулять в  Радомышле - гуляйте, но только ничего не ешьте. Потому как рискуете тут остаться навсегда (с приступом диареи). На всякий случай, обед (банкет) стоит около 150 гривен/на человека. Это включает, два гарнира, овощи, два вида мясных блюд, типа котлет и соте. И компот (разбавленный водой... из источника). Дёшево, конечно, но "хай Бог милує!"

С алкоголем, я   думаю, все понятно. Покольку Замок Радомышль - это музей, то алкоголь здесь не продают. Так что вопрос  с его завозом - отпадает. Всё везём с собой (как и  еду).

Так же будьте готовы, что после окончания времени аренды вас начнут, буквально, выталкивать во двор. Персонал спешит закрыть замок, потому как очень торопится домой. Одного нашего аниматора даже закрыли в  туалете. (Шутники!) Мы,конечно, её быстро освободили - но сам факт.

Повторюсь, но мне кажется, что подобные вещи связаны с тем,что сотрудники комплекса не мотивированы материально. Именно поэтому они такие торопливые и  сердитые. К тому же, нет нормального менеджера, арт-директора либо администратора. Женщина, которая выполняет эту функцию (как мне показалось) убеждена, что особо она ни за что не отвечает и ей,в  принципе, всё равно.
Тем не менее, мне удалось выснить у угрюмого дяденьки ( после того, как он освободил нашу аниматора), что гулять в  замке можно хоть до утра, ограничений по времени нет, соседские дома достаточно далеко, чтобы не жаловаться на громкую музыку. Всё упирается в  вопрос цены!

Отель. В замке есть номер для молодоженов. И ещё несколько номеров. Согласно прейскуранту на сайте, номер для молодых стоит 1500 гривен. Есть ещё "Покои Принцессы" (таки Рапунцель где-то рядом!) - 1200 гривен, обычный стандарт ("Келья для гостей") - 800 гривен. Есть ещё "Королевские покои" (люкс). Номерной фонд небольшой (2-местных келий всего 4 штуки), поэтому рассчитывайте на то, что гостей в финале вечера лучше отправить либо автобусом в  Киев, либо поискать отель где-то неподалёку. Номера отеля тоже выдержаны в  стиле старины, чисто. Что касается сервиса - читайте всё выше перечисленное. Молодоженам, естетсвенно, стоит остаться в  замке на ночь, утром увидеть из окон старинного замка потрясающий пейзаж, а затем - скорее в романтическое путешествие! Если верить информации с  сайта, то до аэропорта Борисполь от Замка всего 140 км.




Ещё один нюанс по поводу чистоты. Извините за детали, но это важно. Для меня "унитаз - лицо хозяйки". Порадовало то, что в  санузлах - чисто, есть туалетная мягкая бумага, бумажные полотенца и.т.д. Это конечно, "+".

Что касается дороги. Ехать лучше всего по Житомирской трассе, дорога займёт чуть больше часа. По трассе есть указатели. Если не пропустите нужный поворот - то и  туда,и  обратно доедете быстро.

Резюме. Хоть следов Рапунцель или какой-то иной старинной красавицы я  на территории замка Радомысль так  и не нашла, на мой взгяд, это отличное место для проведения свадебного торжества. Плюсов гораздо больше, чем минусов. Ключевым моментом, конечно, является сервис. Поэтому не ждите, что в  Радомышле свадьба обойдётся дешевле,чем в  столице - кейтеринг, повара, персонал и, естественно, организаторов обязательно привозите с собой. Ни в коем случае, не занимайтесь проведением свадьбы в Радомышле самостоятельно! Я сейчас говорю о европейском уровне проведения свадьбы! Иначе рискуете всё превратить в сельское кафе на красивой локации.  В остальном - всё очень здорово и энергетично. Как по мне, то если ваша мечта - свадьба в  замке, то это замечательно место. О сложностях вы уже знаете, но, согласитесь, что это за сказка, если нет припятствий? Главное, что мы с вами знаем, как их преодолеть!